Щодо призначення на посаду працівника, який був звільнений з такої посади у зв’язку з призовом на військову службу

   Додаток до листа Управління державної служби Головного управління                                                                                                               державної служби України в Запорізькій області

                                                                                                від 22.05.2014   № 104/ТО0810-14

Пунктом 3 статті 36 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) підставою для припинення трудового договору є: призов або вступ працівника на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу.

Відповідно до частини другої пункту 9 статті 29 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» керівники підприємств, установ, організацій та навчальних закладів незалежно від форм власності на вимогу військових комісаріатів забезпечують своєчасне прибуття військовозобов’язаних до визначених пунктів збору.

При цьому, відповідно до частини третьої статті 119 КЗпП України працівникам, які призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, гарантується збереження місця роботи, посади і середнього заробітку.

Таким чином, як передбачає стаття 36 КЗпП України у зв’язку з призовом на військову службу трудовий договір з працівником припиняється, але за працівником зберігається місце роботи, посада, в тому числі і при скороченні чисельності або штату працівників зі змінами в організації виробництва і праці.

Однак, наразі питання повернення на державну службу осіб, які займали посади державного службовця  та були призвані на військову службу за призовом у зв’язку з мобілізацією законодавчо не врегульовано.

Тому прийняття на державну службу на посади третьої - сьомої категорій, передбачених статтею 25 цього Закону, здійснюється на конкурсній основі, крім випадків, коли інше встановлено законами України (частина перша статті 15 Закону України «Про державну службу»).

Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 1994 року № 423 «Про деякі питання застосування статей 4, 15 і 27 Закону України «Про державну службу» визначено випадки прийняття на державну службу державних службовців без конкурсного відбору або стажування.

Водночас вказаною постановою Кабінету Міністрів України не передбачено випадку прийняття на державну службу без конкурсу осіб, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації.

Таким чином, з огляду на положення чинного законодавства про державну службу, вважаємо, що у випадку припинення трудових відносини райдержадміністрації  з працівником, призначення його на посаду державного службовця повинно здійснюватися на конкурсній основі або в іншому порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Що стосується питання зарахування періоду військової служби повідомляємо наступне.

Відповідно до пункту 3 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283, до стажу державної служби включається час військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях.

Отже, період проходження військової служби за призовом під час мобілізації зараховується до стажу державної служби.

Правові підстави присвоєння державним службовцям чергового рангу врегульовані Законом України «Про державну службу» та Положенням про ранги державних службовців (далі – Положення), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19 червня 1996 року № 658.

Статтею 26 зазначеного Закону передбачено, що для присвоєння чергового рангу в межах відповідної категорії посади державний службовець повинен успішно відпрацювати на займаній посаді два роки.